«Вміння знаходити обдарованих та здібних
дітей – талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим є любов до
дитини!»
Моє педагогічне есе
Відверто кажучи, ніколи не мріяла стати
педагогом. Перший раз доля звела мене з цією професією ще у 19 років, коли я
навчалася у технікумі. Я була старанною ученицею, і мабуть тому, мій куратор
запропонувала мені разом із нею буди присутньою на екзамені на І курсі. Потім
вона сказала мені, що у адміністрації навчального закладу до мене є пропозиція:
після закінчення технікуму залишитися викладати у ньому, а вищу освіту отримати
заочно. Дана пропозиція мене зацікавила, але зваживши усі «так» і «проти», я не
погодилася на дану пропозицію. Потім вже працюючи, мені доводилося навчати
своїх співробітників роботі на ПК і
люди, дякуючи, говорили, що у мене є хист до викладацької праці. Минуло
досить багато років, коли я нарешті зрозуміла, що не випадково доля дає мені
стільки спроб стати педагогом. Поринувши у світ педагогіки, я багато для себе
зрозуміла.
Професія педагога – вкрай важлива і
відповідальна, адже від наших дій залежить доля дитини. Тому людина, яка обрала
собі дану професію, повинна налаштуватися бути дуже терплячою, доброзичливою,
тактовною, ерудованою, але в першу чергу, вона повинна любити дітей. Діти
завжди відчувають, коли ви говорити щиро, а коли лукавите. Ні для кого не є
секрет, що професія педагога не зводиться тільки до навчання з обраного ним
предмету чи професії. Навчити професії – це тільки 50% роботи педагога, а що ж інші 50%? Навчити своїх учнів
спілкуватися одного з одним, вміти жити у колективі, бути відповідальними,
приймати рішення. Педагог повинен розкрити здібності кожної дитини, адаптувати
її до сучасного життя. Адже педагог це не тільки вчитель, а й вихователь.
Я працюю педагогом у ПТНЗ
менше року, але для себе зрозуміла, що під час навчального процесу
складається така атмосфера, де дитина отримує необхідні навики, вміння, у неї
формуються різні здібності, які стають основою її майбутнього життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар